Зустріч  у фортеці над  Дністром

Осінь - час який надихає на подорожі. Учні 5-А класу Великоберезовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів разом із класним керівником Пришляк Світланою Богданівною  та своїми батьками  вирушили у Хотинську фортецю -одне із семи чудес  України.

Потрипивши у заповідник зрозуміли,що історія оживає тут по-різному – Хотин у перекладі з української – бажаний, жаданий – і ця фортеця, мабуть, виправдовує свою назву тим, що була і залишається жаданою. Колись для завойовників, тепер – для туристів, для тих кому багато вже відомо і тим,  які починають пізнавати нові незвідані куточки україни, для всіх, кому небайдужа історія рідного краю.Заповідник в Чернівецькій області, стіни та пагорби – це місце має дуже багату біографію. Та головне – воно просто красиве, і сама фортеця, яка добре збереглася та нині гордо височіє над річкою, і околиці, яким громіздка середньовічна будова відразу додає мрійливості. Історія розповідає, що перше городище з’явилося тут ще близько п’ятого століття, а перші кам’яні мури звикли пов’язувати з Галицько-Волинським князівством. І вже в п’ятнадцятому столітті це -повноцінний замок, важлива стратегічна точка на місцевості. Досить сказати, що Хотинських битв з чотирнадцятого по сімнадцяте сторіччя було цілих п’ять, і стільки ж – облог Хотина.

Фортеця зберегла свою велич, дух Середньовіччя у кам’яних мурах, у замковій церкві, підземних ходах, І, звичайно, в уяві п’ятикласників, які приїхали в Хотин доторкнутися до минулого. І від цього виходить, що саме тут минуле і сьогодення, як ніколи, близькі один до одного, зримі, відчутні. Може, в цьому і полягає чудо Хотинської фортеці?

 Втомлені, але вражені величчю замків та фортець повернулися додому з надією на наступну зустріч із маловідомим куточком мальовничої України.